Ді. 8, 5–17. «Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа»
Коли читаємо про апостолів, які проповідували всюди, куди б не приходили, то маємо пам’ятати, що і наше завдання – завжди проповідувати Ісуса Христа, свідчити людям про Бога, вказувати людям на нашого Творця. Чи ж ми так робимо, чи всюди і всім проповідуємо про Христа, чи взагалі цього не чинимо.
Часто нас пробирає страх, як інші це сприймуть, що про це потім скажуть, як будуть до нас ставитись… Однак результати – не наші турботи, наша справа свідчити про Господа. Ісус Христос сказав: ідіть і будете моїми свідками. Якщо ми не будемо свідчити, то ті, хто мали б почути наше свідчення, можуть не зустрітись з Ісусом Христом, бо не було кому на Нього вказати. Саме тому маємо бути милосердними до інших і вказувати на Ісуса Христа тим, хто Його ще не знайшов.
* * *
Йо. 6, 27-33. «Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба».
Кожен з нас чогось досягає в житті, чимось володіє, щось має – і це добре, бо Бог є Творець і хоче, щоб ми також творили на цій землі, бо створені на Його образ і подобу. Але дуже важливо зрозуміти, що не своїми здібностями, досвідом, розумом усе робимо, а що це Господь дав нам ті чи інші таланти, змогу та обставини.
Що значить уміти побачити Господа в нашому житті? Це зважати не лише на свої здібності, а на те, що ми все отримали як дар від Бога. Уміймо бачити за всім, що нам вдається, на що ми спроможні, не лише свої можливості та заслуги, а Господа, з волі і милосердя якого ми все це можемо!
Роздуми до літургійних читань Євангелія / Владика Венедикт (Алексійчук). – Львів: Свічадо, 2015. – 432 с.
Роздуми до літургійних читань Апостола / Владика Венедикт (Алексійчук). – Львів: Свічадо, 2015. – 352 с
