Ді. 4, 1–10. «Якою силою або яким ім’ям ви це зробили?»
Кожен може пригадати випадки, коли щось сказав чи зробив на стільки несподіване для себе, розуміючи, що лише з Божою поміччю це стало можливим. Чому так? Тому, що в якийсь момент ми стали відкриті на Бога. Господь завжди готовий діяти через нас. Але чи ми завжди вміємо приймати Його силу?
Чому апостоли були такими сильними у проповідуванні Слова Божого? Це ж були звичайні люди, рибалки. На сучасний лад можемо сказати, що це були селяни, робітники. Однак вони діяли силою Святого Духа. Діяли, Господь давав їм цю силу, а вони приймали її. Через усю історію Церкви люди були слабкі, немічні, безпорадні перед сильними світу цього, але Божою силою могли робити великі речі!
* * *
Йо. 3, 16-21. «Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним – світ спасти».
Ми, охрещені люди, ходимо до храму Божого, молимося вранці та ввечері, сповідаємося, причащаємося. Та, однак, мало усвідомлюємо, мало розуміємо те, що Бог провадить нас до найголовнішого – до нашого освячення та остаточно до нашого спасення. Саме цього маємо найбільше прагнути й бажати у своєму житті. Через Христову смерть і воскресіння ми стали учасниками Його Царства й отримали дар спасення. Участь у Його Царстві починається вже під час нашого земного життя. Лише маємо це усвідомлювати й прагнути шукати Бога в кожній ситуації свого життя. Сам Господь Бог обдарував нас спасенням, але питання в тім, чи ми це усвідомлюємо і чи бажаємо цього?
Роздуми до літургійних читань Євангелія / Владика Венедикт (Алексійчук). – Львів: Свічадо, 2015. – 432 с.
Роздуми до літургійних читань Апостола / Владика Венедикт (Алексійчук). – Львів: Свічадо, 2015. – 352 с.
