Молода жінка поверталася з роботи додому автом. Вона вела дуже обережно, бо машина ж новісінька, лише вчора придбана завдяки ощадливості чоловіка, який відмовляв собі у багатьох речах, аби купити саме цю модель.
На запрудженому перехресті жінка на хвильку розгубилася і — цього виявилося досить, аби бампером врізатись у машину попереду.
Жінка розплакалася. Як їй пояснити чоловікові те, що сталося?
Водій другого авта поставився до неї з розумінням, але пояснив, що потрібно записати номери водійських посвідчень одне одного та інші дані.
Жінка стала шукати у пластиковій торбинці свої документи. Звідти випала якась картка.
На картці характерним почерком чоловіка було написано: «Коли щось трапиться — пам’ятай, сонце, що я кохаю тебе, а не авто!»
Нам варто весь час про це пам’ятати: найважливіші люди, а потім все інше. Ми-бо стільки робимо для предметів, авт, будинків, організацій, матеріяльного забезпечення! Якби то стільки часу й уваги ми присвячували людям, світ був би інший.
Ми повинні знайти час на те, щоб вислухати одне одного, щоб подивитися одне одному в очі, щоб разом поплакати, посміятися, поспівчувати, погуляти…
Тільки це заберемо до Господа. Себе і свою здатність любити. Не меблі, не одяг, не тіло…
Джерело:http://www.credo-ua.org
