Парафіяльний Вісник ” Жива парафія”

щож

№24

Змінні частини Божественної Літургії на 2-гу Неділю Великого Посту.

Тропар, глас 2: Коли зійшов Ти до смерти, Життя безсмертне,* тоді ад умертвив Ти блистінням божества.* Коли ж і умерлих із глибин підземних воскресив Ти,* всі сили небесні взивали:* Життєдавче, Христе Боже наш, слава Тобі.

Слава: Кондак Тріоді, глас 4: Нині час для діяння явився, * при дверях суд, * востаньмо, отже, постячися, * принесім сльози благання з милостинями, взиваючи: * Ми согрішили більше піску морського, * але ослаби, Творче всіх, щоб ми прийняли нетлінні вінці.

I нині: Богородичний, глас 4: Йоаким і Анна з неслави бездітности * і Адам і Єва від тління смерти визволилися, Пречиста, * у святім різдві Твоїм. * Його празнують люди Твої, * з провини прогрішень ізбавлені, * як кличуть до Тебе: * Неплідна родить Богородицю * і кормительку життя нашого.

Прокімен, глас 5: Ти, Господи, захорониш нас і збережеш нас від роду цього і повік (Пс. 11,8).

Стих: Спаси мене, Господи, бо не стало праведного (Пс. 11,2).

Алилуя, глас 2: Вислухає Тебе Господь у день печалі, захистить Тебе ім’я Бога Якова (Пс. 19,2).

Стих: Господи, спаси царя і вислухай нас, в який тільки день призовемо (Пс. 19,10).

Причасний: Хваліте Господа з небес, хваліте Його в вишніх

(Пс. 148,1). Алилуя, тричі.


Слово Боже на сьогодні

Апостол:

Послання до Євреїв 1:10-2:3

10 «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса – діло рук твоїх. 11 Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються. 12 Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж – той самий, і літа твої не скінчаться.» 13До кого з ангелів він коли мовив: «Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під твої ноги?» 14 Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння? 1 Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги. 2 Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке зобов’язуюче, що всякий його переступ і непослух приймав справедливу кару, 3 то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули,

Євангеліє:

Євангелія від Марка 2:1-12

1 Коли ж по кількох днях Ісус повернувся до Капернауму, чутка пішла, що він у домі. 2 І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; а він промовляв до них словом. 3 І от прийшли до нього, несучи розслабленого; несли його четверо. 4 А що із-за народу не могли донести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений. 5 Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: “Сину, відпускаються тобі твої гріхи.” 6 А були й деякі книжники, що сиділи там та міркували собі: 7 “І як може цей так говорити? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога?” 8 Ісус же, вмить збагнувши духом, що вони таке собі думають, до них і каже: “Чого таке ось намислюєте у ваших серцях? 9 Що легше – сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи? 10Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, – мовить до розслабленого: 11 Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому.” 12 Устав той – і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх; тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: “Ніколи ми такого не бачили!”

Замість Достойноспіваємо:

Тобою радується, Благодатная, всяка твар, ангельський собор і чоловічеський рід, освященний храме і раю словесний, дівственна похвало, що із неї Бог воплотився і младенцем став – перед віками сущий Бог наш. Лоно бо Твоє престолом сотворив і утробу Твою просторішою небес учинив. Тобою радується, Благодатная, всяка твар, слава Тобі.

* * *

Мр. 2, 1-12. «Що легше – сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи?»

Не дивно, що євреям, які дуже звикли до своїх традицій, було складно сприйняти особу Ісуса Христа і Його поведінку. Випадок із розслабленим влучно це підкреслює. Адже здоров’я за часів Ісуса не просто цінували, а вважали виявом Божого благословення. І Господь зцілює розслабленого, повертає йому здоров’я, навіть більше – відпускає йому гріхи. Так Він виявляє своє Божество. І, здавалося б, саме тоді всі присутні мали зрозуміти, Хто перед ними. Для сучасного християнина, який розуміє, що Ісус Христос – Той, хто дає зцілення, Той, хто своєю кров’ю змиває наші гріхи, ця ситуація логічна. Але як часто у своєму житті, коли перебуваємо в ситуації цього розслабленого, шукаємо зцілення і прощення в нашого Господа?

Мати добре здоров’я – великий дар від Бога, однак часто ми це усвідомлюємо лише тоді, коли хворіємо. А наскільки більшим даром є можливість мати добре духовне здоров’я через Боже прощення, багато християн усвідомлюють лише під час Великого посту. Кожна людина в глибині свого серця усвідомлює свої гріхи, але, ніби адвокат, виправдовує себе, свої вчинки. У час Великого посту людина має нагоду проаналізувати свій душевний стан, покаятися й приступити до Божого прощення.

Покаяння – це великий дар, який дав нам Бог, однак не для того, щоб ми користали з нього лише раз на рік. Якщо усвідомлюємо свій гріх – більше чи менше, – то завжди якнайшвидше приходьмо до Бога, перепрошуймо Його і змінюймося. Бо ж каже Господь: «Хто без гріха?» Хіба ми буваємо без гріха? Тому частіше прибігаймо до Бога з покаянням, взиваючи про прощення, і так швидше перемінимося, станемо досконалішими, праведними та святими.

Преосв. Венедикт, єпископ Львівський


пглпгл

Великий Піст — час для радості

Така радість є плодом зміцнення любові до Бога через молитву — душевну розмову з Ним про свої реальні проблеми; через любов — також і до самого себе, у наданні собі часу для Бога; через піст від того, що віддаляє нас від святості й любові до ближніх.

Я недосконалий

Великий Піст потрібний нам із того очевидного приводу, що ніхто з нас не є Богом. Жодна людина не дає собі повністю ради зі щоденними завданнями та викликами. Інколи ми виявляємося — зазвичай без злої волі — просто-таки немилосердними до інших людей і самих себе. Попри це, дехто гадає, що такий час, який ми звемо Великим Постом, — непотрібен. Ще є такі, хто навіть не пробує долучитися до цього періоду задуми й дисципліни. Кожний із людей допасовує собі в таких випадках відповідну ідеологію, аби виправдати свою позицію, як мінімум перед власним сумлінням. Після первородного гріха люди (вочевидь з умілою допомогою) стали майстрами у маніпулюванні мисленням та ошуковуванні самих себе. Не від одного можна почути ствердження, що молитва, піст і милостиня це таке дивацтво, аскеза — штука бездушна, умертвлення не мають сенсу, ну а в кращому разі це просто непотрібна відмова від повноти життя.

Такі переконання зазвичай виголошують ті, хто намагається приховати свої лінощі, слабкодухість, узалежнення і тихий спротив Богові. Великий Піст також не сильно приваблює ідеологів — людей, які не бажають (або нездатні) жити в реальному світі й тому стають майстрами функціонування у світі фікцій чи демагогії. Окрім того, Великий Піст не цікавить тих, хто не прагне осягнути власну таємницю. З Великого Посту насміхаються ті, хто не здатен прожити без алкоголю або інших субстанцій, що змінюють людську свідомість, а заодно нищать людську волю. Таких людей може врятувати тільки глибоке особисте страждання.

Шанс для реалістів

Великий Піст — це, власне кажучи, пропозиція виключно для реалістів, а отже, для тих, хто має відвагу визнати правду про себе та довколишню дійсність. Такі люди знають, що Ісус має рацію, коли закликає нас до навернення і чуйності, молитви, посту й жертовності.

Ми знаємо про те, що живлення здоровою їжею можливе тільки тоді, коли ми спершу звільнимо організм від токсинів, які в нього потрапили. Подібним чином живлення тим, що є здорове психічно, морально або духовно, стає можливим тоді, коли ми постимо від шкідливих подразників, розмов чи контактів. Із Великого Посту можуть скористатися тільки люди смиренні, тобто ті, які усвідомлюють, що вони ще не повністю розуміють власну таємницю; що вони самі для себе становлять загрозу; що принаймні інколи вони завдають кривди собі та іншим, починаючи від найближчих. Великий Піст це розумна пропозиція для тих, хто не боїться тиші й роздумів, і для кого важливіше те, ким вони є, ніж те, що вони посідають.

Для людей зрілих Великий Піст — це насамперед піст від того, що перешкоджає у розвитку та щасті. Це піст від галасу й наївності. Піст від гріха і слабкості. Він агресії та кривди. Від бунту й розпачу. Це піст від безглуздя й шукання миттєвих приємностей за ціну тривалого страждання. Це піст від егоїзму і надмірної зосередженості на самому собі. Піст від смутку й безпорадності. Піст від пихи і почуття самодостатності. Насамперед це піст, який… годує. Який дозволяє заспокоїти наш найбільший духовний голод, а зокрема голод щастя, голод полегші у стражданнях, віддання боргу милосердя, бо ми завжди маємо за що відплатити Богові та іншій людині.

Потрійна любов

Великопісні практики — це час зростання у потрійній любові: до Бога, до самого себе і до ближнього. Внаслідок первородного гріха ми всі, кожен своєю мірою, в цьому «розрегульовані» — тілесно, психічно, морально, суспільно. А любов це найкращий регулятор людини. Це найкраща терапія і найсильніші ліки від слабкостей та гріхів. Це насамперед любов до Бога, яку ми поглиблюємо, коли глибше входимо у молитву. Що частіше ми молимося і що більше ввіряємося Богові в молитві, то більше зміцнюємо свою приязнь із Тим, хто нас розуміє, любить і вчить любити.

Великий Піст це також шанс для зростання в любові до людини: до себе самого і ближніх. Завдяки посту і великопісній дисципліні людина стає паном, а не невільником самої себе. Це перша умова, аби зріло себе любити. Своєю чергою, милостиня це знак моєї чутливості на ситуацію і потреби іншої людини. Без цієї чутливості я неспроможний любити ближніх, бо не бачу, що вони потребують мене самого більше, ніж милостині, яку я можу дати, тобто більше того, ким я є, ніж того, що я маю.

Великий Піст — це, як хто спроможеться, час інтенсивного живлення Богом, Його правдою і любов’ю, а також Його святістю і свободою. Великопісна молитва, роздуми, дисципліна і жертовність не становлять мети самої в собі. Усе це має готувати нас до зустрічі з живим Спасителем (інакше це просто фарисейство, виконання приписів і задоволення від власної побожності, а Христос казав, що святість Його учнів має перевищити святість фарисеїв). До зустрічі з Тим, у кому можуть воскреснути наші найглибше поховані прагнення і натхнення. Великий Піст — час навернення. А навернутися означає любити. Стати кращою, тобто Божою, версією самого себе. Діяти в такий спосіб, щоби ставати жертовним, вірним і радісним даром із самого себе. Це відчинити двері Христові та Його любові. Це вчитися думати й любити, як Христос. Його правда визволяє нас від зла, а Його любов робить нас сильнішими за наші слабкості.

Джерело: CREDO


ікиіке

Сигнал

Після страшної бурі на морі вцілілий бідолаха, учепившись за рештки свого човна, добрався до маленького безлюдного острівка. Острівець той майже суцільно вкривали непривітні гострі скелі. Бідака став гаряче благати Бога, аби його порятував. Кожного дня він вдивлявся, чи десь-там, з-за горизонту, не з’явиться допомога, проте ніхто з нею не поспішав.
Коли минуло так кілька днів, він почав потроху облаштовуватися. Доклавши чимало зусиль, виготовив знаряддя для обробітку землі, а також для полювання. У поті чола він розклав вогнище, збудував курінь і сховок на випадок бурі.
Так спливло кілька місяців. Бідолаха невпинно молився, проте жодне судно не з’являлося на видноколі.
Одного дня вітер несподівано подув на вогнище і полум’я лизнуло циновку. В одну мить усе спалахнуло. У небо піднялися хмари густого диму. Багатомісячна праця обернулася у невеличку купку попелу. Сердега намагався бодай щось урятувати, та врешті впав на землю і залився слізьми. «Господи Боже,чому? Чому це сталося?»
Через кілька годин до острова наблизився великий корабель. Рятівники на шлюпці припливли, аби забрати страждальця.
«Як ви довідалися, що я є тут?» — ще не ймучи віри, спитав він.
«Ми побачили димовий сигнал», — відповіли йому.
Твої нинішні труднощі — наче сигнали, що заповідають майбутнє щастя. Бог прибуде, щоб тебе спасти.


Видавець: Храм Всіх Святих Українського Народу

Відповідальний: о.Іван Барабаш

Головний редактор: с. Марія Гошівська

Редакційна колегія: с.Марія Унівська та підлітки.

 Часопис видається на правах внутрішнього розповсюдження. 

 Адреса: вул. Виговського 8, м. Стрий

Щиро дякуємо всім жертводавцям!

 Нехай Господь винагородить Вас сторицею!

 

Статистика