17 грудня 2014 року, преосвященний владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський, очолив Божественну Літургію у храмі Всіх Святих Українського Народу в Стрию, з нагоди відзначення у Стрийській єпархії 25-ліття виходу УГКЦ з підпілля. Єпископу співслужили протопресвітери деканатів Стрийської єпархії та численне духовенство. На богослуженні були присутні миряни, які брали активну участь в житті УГКЦ в підпіллі.
У проповіді Архиєрей зазначив, що вихід Української Греко-Католицької Церкви з підпілля стався завдяки Божій всемогутності у безсиллі людини: «25 років є не тільки історичною подією, але моментом, коли Господь виявив свою всемогутність в людському безсиллі. Вона допомогла вистояти нашій Церкві впродовж півстолітніх гонінь і повинна нас надалі спрямовувати у майбутнє».
Владика Тарас зауважив, що УГКЦ змогла перейти переслідування завдяки непохитній вірності Богові, завдяки молитві та завдяки міцній сім′ї: «Найперше це була вірність Богові – проста, звичайна, людська, але непохитна. А ця вірність проявляється вірності Церкві, спільноті, яка творить містичне Христове тіло, в якій живе Христос, з котрою розділяєш, як Христос розділив з тобою, життя. Вірність єпископів, священиків і простих людей. Тяжко сказати чи багато вистояло, але їх вистарчило для того, щоб Церква жила», – підкреслив єпископ і пригадав світлої пам′яті владику Павла Василика, який у ті часи не боявся відкрито визнавати свою вірність Богові, завжди служив Божественну Літургію у ризах, і ще у 1987 році, разом з єпископом Іваном Семедієм, підписав заяву про вихід з підпілля.
Другим чинником, який дав змогу вистояти Церкві гоніння, за словами Владики Тараса, була молитва: «Я свято переконаний, що свободу Церкві дали не політики, навіть не єпископи чи священики, а передусім бабусі і дідусі, котрі впродовж цих п′ятдесяти років, своїми порепаними від землі руками перебирали вервиці, і перед облізлими фотографованими образами молилися за Церкву та за Україну. Це їхня перемога, перемога молитви, котра діяла як квас, проквашуючи повітря, яким дихали люди того часу. Це була найсильніша зброя, котра творила невидиме таїнство відновлення життя». Єпископ підкреслив, що тут йдеться про молитву, яка не є певним епізодом щоденного життя, але яка життя щоденне творить.
«І ще один чинник – це християнська родина, котра під час підпілля була єдиним катехитичним центром, богословським інститутом, лабораторією виживання Церкви в скрутних обставинах, де лунало Боже Слово і втілювалося в життя конкретних людей. Родина вивчала і навчала інших правд віри, дозволяла жити, молитися, постити, жертвувати себе, виховувала велике християнське благородство кількох генерацій людей», – зауважив Архиєрей.
Владика Тарас зазначив, що цілковитого звільнення Церкви ще не відбулося, бо цих трьох елементів, про які згадувалося, зараз дуже не вистарчає. Архиєрей закликав душпастирів заохочувати родини до спільної молитви, що стане першим кроком на шляху подолання цих криз: «Коли кажемо, що ми звільнилися 25 років тому, мусимо усвідомити, що це не є повне звільнення, бо ми не осягнули повної перемоги, ще залишився брак вірності, брак молитви, і велика травма родини. Зважаючи на це, ми не можемо як Церква сповняти Божу волю так, як Він від нас очікує. Але, коли почнемо з родини, зробимо один певний крок».
«Сьогодні на Літургії дякуємо Господу Богу за цей 25-літній ювілей, складаємо перед Його престолом все, що ми здобули за ці 25 років, подібно в покорі складаємо і ті втрати, які ми понесли і просимо в Бога ласки, аби довершив своє діло воскресіння і визволення нашої Церкви та дав нам ласку бути Його співробітниками, аби ми довершили розпочате ісповідниками віри діло воскресіння і обновлення нашої Церкви через наше служіння, нашу віру, наше ісповідування віри і вірність Божій волі до кінця», – сказав на останок Єпископ.
По завершенні богослуження Владика Тарас нагородив патріаршими подячними грамотами та медалями священиків і мирян, які в часі підпілля брали активну участь в житті УГКЦ. Відтак, присутні послухали доповідь семінариста Володимира Мамчина про життя, покликання та душпастирське служіння єпископа Павла Василика.
Прес-служба Стрийської єпархії
