В неділю, 24 серпня 2014 р.Б. відбулася подячна Божественна літургія за Україну в храмі Всіх святих українського народу.
Під час проповіді, о.Михайло привітав усіх парафіян з Днем незалежності та пригадав, що ми є великими боржниками перед синами і дочками українського народу, які загинули за Україну. Наголосив, що в наших родинах необхідно плекати любов до Бога та України, – це стане міцним фундаментом для нашої держави.
В цю неділю ми роздумуємо над Євангелієм від Матвія 18:23–35. В притчі про немилосердного лихваря говориться про те, як цар хотів покарати свого царедворця, який заборгував йому великі гроші, а той упав перед ним навколішки, волаючи: «Спаси мене, прости мене, у мене велика сім’я, почекай трохи, я дістану грошей». І цареві стало так шкода цього чоловіка, що він не тільки термінував платіж, а взагалі простив йому борг, кажучи «Іди, я тобі прощаю». І той, задоволений і щасливий, вийшов на вулицю, і раптом — назустріч іде його товариш, який колись заборгував йому й не повернув. Звісно, меншу суму. Він тут же підбіг до нього. Грубо вхопив його за горло й каже: «Коли не віддаси сьогодні ж, накажу кинути тебе до боргової в’язниці». Були раніше такі в’язниці. Людину, яка заборгувала, кидали туди, і вона сиділа за ґратами, доки всього не поверне. Товариш почав його благати: «Пожалій мене, дай час і нагоду дістати гроші й повернути». Але той не пожалів, викликав сторожу, і його товариша кинули до боргової в’язниці, до ями. Цар дізнався про цей учинок людини, якій він простив, якій щойно залишив ці великі кошти, а той за якусь дещицю кинув свого друга до в’язниці, і звелів його покликати до себе й сказав: «Ось так ти вчинив зі своїм ближнім! Я тобі простив, а тобі не вистачило великодушності простити своєму ближньому. Коли так, нехай тебе кинуть до цієї темниці, і ти сидітимеш там, доки не віддаси останню копійку!»
Коли ми благаємо прощення, коли ми хочемо примиритися з Богом, якому заборгували, і нічим нам сплатити, ми повинні навчитися прощати один одному.
