Багато людей живуть самотньо, хоча й хотіли би бути з кимсь, і відчувають, що шанси зустріти в найближчому майбутньому відповідного партнера чи партнерку – незначні. Якось до цього не доходить. Може і з’являються оказії для швидкоплинних романів, але не цього ми хочемо.
Таке становище буває дуже болючим. Незалежно від того, чи нам 16 років і всі однокласники вже знайшли собі хлопця чи дівчину, чи 30 і всі наші знайомі вже одружені, чи 40 і ми розуміємо, що біологічний годинник вже нагадує про час, самотнє життя інколи породжує почуття відкинутості. Це може нагадувати сидіння у вокзальному залі очікування у той час, коли всі дивляться на нас так, нібито ми пропустили потяг, або це може сидіння на лавці запасних під час гри, або навіть викликає у нас враження, начебто з нами не все гаразд і ніхто не хоче нам про це відверто сказати.
Дружба, звичайно ж, може відігравати важливу роль. Але вона не зможе заспокоїти закоріненого у всіх нас глибокого прагнення – щоб поруч був хтось близький, той, з ким можна було би розділити життя, поважаючи один одного. Мало хто вважає життя у повному целібаті довершеним. Проте важливо, аби ми незалежно від зовнішнього і внутрішнього тиску залишилися у гармонії із собою, жили для інших та з любов’ю підтримували дружні стосунки.
Довге життя на самоті у целібаті буває дуже важким. Немає сенсу стверджувати, що все інакше. Люди раптово залишаються самими внаслідок смерті дружини чи чоловіка, сепарації чи розлучення, а розпач та біль, спричинені цією втратою можуть підсилювати в них почуття самотності.
Проте багаторічна самотність не означає, що енергія, яку би ми присвятили для побудови зв’язку, має бути змарнована. У всьому світі я зустрічав людей, які дуже позитивно та з ентузіазмом ставляться до життя, незважаючи на те (а може і завдяки тому), що вже коротший чи довший час перебувають самі.
Часто різними способами вони присвячуються служінню іншим. Їх можна зустріти у різних закутках світу, де вони працюють з молоддю, волонтерами, вчителями, медсестрами і медбратами, лікарями, інженерами. Часто з натхненням займаються різними проектами, тому що мають час та енергію, яких бракує одруженим людям.
Скільки ж то ходило по світі людей, життя та вчинки яких стали натхненням для величезної кількості інших, і які ніколи б не зробили великих речей, якби перебували в подружжі.
Життя у подружжі та життя на самоті – це, звичайно ж, дуже різні дороги, але ця друга дорога не гірша від першої, а часто може навіть мати переваги.
З книги «Бог, секс, космос та інші справи» – Roy MCCloughry
Джерело:http://www.credo-ua.org
