Ми святкуємо великий для нас день Преображення Господнього. Ще раз в своєму житті ми духовно були присутніми на Фаворській горі. Очами віри ми бачили разом з апостолами Петром, Яковом та Іоанном, які зійшли зі Спасителем на вершину цієї гори, славу Божу в священні хвилини цієї події, яка відбулася незадовго до хресних страждань і смерті нашого Спасителя.
Ми знаємо, що Син Божий, який сходив на нашу землю для вічного спасіння людей, явився не в своїй Божественній славі, – інакше б Його Божественне світло осліпило б усіх грішних людей, – але прийшов на землю умалившись, прикривши Своє божество подобою людини. А тут, на горі Преображення, Він показав Себе в сяйві тієї слави, в якій він перебуває відвіку і в якій побачать його ті з нас, хто своїм земним життям удостоїться цього.
На горі Преображення, перед здивованими учнями, Господь Ісус Христос на мить відкрив не лише Свою славу, але й славу Царства Небесного, Горнього Єрусалима, в якому Він зустріне душі своїх апостолів, коли вони закінчать свій земний подвиг мученицькою смертю. Коли апостоли побачили славу Спасителя та світло Небесного града, вони пережили почуття невимовної радості, з якої вигукнув апостол Петро: «Добре нам тут бути!» Він не знайшов інших слів, щоб висловити почуття, що сповнювало душу його та інших апостолів, свідків Преображення. На цій горі Господь дав відчути своїм учням те, що їх чекає в житті вічному.
Всі ми добре знаємо, що земне життя перейде в життя, яке на має кінця. І в серці істинного учня Христового, якщо ми живемо по Заповідях Божих, живе й передчуття наших вічних благ і вічних радощів, які чекають істинних дітей Божих в Небесному Царстві.
Священна подія Преображення Господнього нагадує нам усім про те, що для того, щоб увійти в ту славу, яку Господь показав на Фаворській горі і обіцяє своїм вірним дітям, ми повинні преобразити свою душу. Ми повинні обновлятися, відновлювати в собі спотворений гріхами образ Божий, щоб він засяяв у кожному з нас до кінця цього земного життя, за яким почнеться життя нове.
Господь створив першу людину за Своїм образом, який складається з любові, милосердя, чистоти, терпіння, смирення – всього того, чим Христос Сам прославив Себе в дні земного життя. Ми вийшли чистими зі святої купелі Хрещення. Але нашими пристрастями та гріхами цей образ Божий постійно затьмарюється, вкривається брудом нашого порочного життя. Тому ми повинні обновляти його в собі протягом всього життя, звільняючись від нечистоти і прикрашаючи душу добрими справами.
Нам необхідно оберігати всі входи, через які гріх вповзає в наше серце: очі, коли вони дивляться на те, що пробуджує гріховне почуття; вуха, коли вони уважні до того, що розтліває нас; уста, коли вони промовляють сварливі, наклепницькі слова. Гріх входить через наші помисли. Він піднімається з дна душі, коли ми даємо свободу нашим поганим схильностям. Ми повинні бути охоронцями свого серця, тому що гріх позбавляє нас радості відчувати в собі присутність Господа.
У день, коли Господь преобразився на Фаворі, у сяйві нерукотворному показав славу Свою, ми просимо, щоб Він освітив і наші душі світлом і Божественною благодаттю, допоміг нам, грішним, пройти земний шлях з гідністю і виконати наше покликання – бути небесними громадянами Горнього Єрусалима.
Жан Корбон, Це називається світанком, Львів, Свічадо 2007
