«Спаси свою душу»! Із цим гаслом було розпочато святу місію в м. Рахові у греко-католицькій парафії Благовіщеня Пресвятої Богородиці, Мукачівської єпархії. Її з 7 по 11 серпня проводили отці Воплоченого Слова ієромонахи Теодор Мацапула та Петро Цідило. Їм допомагали два семінаристи та 6 сестер Служебниць Господа і Діви Марії з Матара.
Рахів – найбільш високогірне місто (середня висота становить 820 метрів над рівнем моря) і райцентр в Україні, розташований за 12 кілометрів від географічного центру Європи. Особливістю цієї парафії місії було те, що вона заснована недавно. У громади ще немає храму, а тільки маленька капличка, де вміщається тільки священик. Отож перед місіонерами стояло завдання не тільки проповідувати, але й гуртувати нову парафіяльну спільноту.
За дуже короткий час в цій місцевості почали з’являтися сектанти, люди почали жити без Бога, а там і алкоголь і сім’ї які мають по два-три громадянські шлюби, вбивства… Блаженний Папа Йоан Павло ІІ навчав: «Парафіяльна місія є ефективною, коли спонукає до навернення, до правди і до дружби з Богом тих, хто вже втратив віру і благодать через гріх, кличе до досконалішого життя християн, дає запал душам, переконує жити блаженствами, розбуджує священицькі і чернечі покликання». І саме такою і була наша мета їдучи на цю парафію.
Відразу нас здивувала відкритість і допомога людей. Під час відвідин домівок нас приймали всі, незважаючи на віровизнання, чи то були: греко-католики, римо-католики, православні київського чи московського патріархатів, і навіть Свідки Єгови. Парох о.Василь Носа сказав, що це найменша спільнота в цілій єпархії, але, незважаючи на це, з кожним днем людей приходило все більше і більше. Також ми були вражені тим, що дуже багато дітей, які приходили на зустрічі з нами, не вміли навіть зробити на собі знак святого хреста, а також не знали жодної молитви. Одного разу під час відвідин домівок людей, ми побачили, як дитина прибігає до мами і кричить: «мамо, я навчилась молитися «Богородице Діво»!». Не можливо передати радість тих дітей, котрих ми навчили молитися.
Вірні з центральної парафії Успення Пресвятої Богородиці кожного дня приїздили на великій вантажній машині, щоб допомогти згуртувати нову спільноту. Під час місійних заходів молодь та діти стали живим свідченням віри в Христа, який живе та діє у повсякденному житті звичайних і простих людей. Молодь в численій кількості збиралась не тільки щоб послухати цікаві науки та гратись, але також ходили з нашими місіонерами по гірській місцевості із співом та гамором запрошуючи людей на місію, і щовечора на закінчення всієї програми співали для всіх хто збирався на науки.
Місія мала за мету притягнути усіх до центру, де відбувалися процесії які ми розпочинали кожного ранку молячись вервицю. Під час процесії місіонери йшли вулицями із статуєю Пресвятої Богородиці. Ми бачили, як люди виходили зі своїх домів незважаючи на те, що ще було дуже рано і супроводжували нас із своїми молитвами.
Потім деякі місіонери йшли щоб гратися з дітьми, яких щодня приходило близько п’ятдесяти, а інші місіонери в той час йшли відвідувати хати. Смішно було коли заходили до хат сектантів і вони казали, «а що ви також почали відвідувати хати, як ми?», так як би вони це придумали, ми ж їм у відповідь говорили, що це вже була практика апостолів і перших християн. Часто приходилось місіонерам, які відвідували доми, добряче попотіти, адже окрім спеки, яка тими днями була дуже велика і часом доходило до 40 градусів, щоб дійти до певних хат, вони мусіли перейти одну-дві гори.
Щовечора отці служили Службу Божу, під час якої багато людей приступало до Тайни Сповіді, опісля була катехитична проповідь, яка навчала людей заповідей Божих. А опісля була контроверсія: це дискусія, в якій один захищає католицьку доктрину, а інші протистоять йому найбільш поширеними контраргументами, які люди закидають; потім слідувала місійна проповідь (головна подія): це момент, щоб рухати волею людей, спонукаючи їх до чеснот. На завершення місії
Відбувся концерт з релігійними та дитячими піснями.
Йдучи на місію, яку ми не маємо за мету бачити плоди нашої праці, бо пам’ятаємо слова Христа що сказав, ви повинні бути тільки тими що сіють, а не тими що жнуть, це ми і старались робити протягом цих кількох днів в місті Рахові уБлаговіщенській парафії.
Семінарист Михайло Леспух, ВС
Джерело:http://www.pkm.if.ua та http://www.credo-ua.org
