Мама старенька стоїть на воротах.
Від сліз солених очі печуть.
Чекає дітей у щоденних турботах,
А діти, байдужі, додому не йдуть.
Бо ж ціннішого в світі нічого нема,
Як на тебе чекає ще мати жива!
Тож відвідай її хоча б раз у неділю,
Бо стомлена мама плекає надію.
Коли ти прийдеш і мама зрадіє,
Тобі все простить і все зрозуміє –
Ніхто ж так не вміє, як мама, простити.
Дай же їй, Боже, ще довго прожити!
Відвідайте маму у вільну хвилину,
Бо роки летять, летять безупину.
Любіть свою маму коли ще жива!
Бо колись схаменетесь, а її вже нема…